Генералізований набряк плода можна діагностувати за допомогою ультразвуку. Чутливість цього тесту при діагностиці цієї патології досягає 100%. Більше того, більшість діагнозів ставиться під час рутинного скринінгу.
Типові ознаки розвиненої форми генералізованого набряку плода включають:
- Гіперлацентоз, тобто потовщення плаценти понад 4 см,
- потовщення підшкірної клітковини понад 5 мм,
- рідина в черевній порожнині,
- рідина плевральної порожнини,
- перикардіальна рідина,
- багатоводдя (polyhydramnios), який зустрічається приблизно у 50-75% плодів з цією патологією.
Це одна з основних причин передчасних пологів практично у всіх випадках.
Для діагностики набряку плода можна виявити значні ексудати аж до двох порожнин тіла або наявність транссудату в одній порожнині тіла та набряк підшкірної клітковини.
Наявність генералізованого набряку підшкірної клітковини є прогностичним фактором.
Наявність ізольованого перитонеального випоту найчастіше пов’язана з аномаліями розвитку в сечовивідних шляхах або шлунково-кишковому тракті. Прогноз у цих випадках сприятливіший, і процедура залежить від діагнозу основної причини набряку.
Ізольований ексудат у плевральних порожнинах найчастіше пов’язаний з аномаліями розвитку лімфатичних судин та утворюється шляхом накопичення лімфи.
Варто знати, що раннє виникнення змін та співіснування плеврального випоту з іншими симптомами генералізованого набряку несприятливі.
З іншого боку, односторонній ексудат і ексудат, що видаляється, є більш прогностичними. Наявність рідини в плевральній порожнині плода з генералізованим набряком особливо важлива – це пов’язано з ризиком легеневої гіпоплазії.
Нарешті, варто додати, що ізольований випіт у перикарді може бути першим продромальним симптомом генералізованого кардіогенного набряку.
Набряк плоду: диференціальна діагностика
Диференціальну діагностику використовують такі дослідницькі групи:
• УЗД плоду,
• біохімічні та серологічні тести матері,
• дослідження амніотичної рідини,
• проби крові плода.
Ультразвукове дослідження, крім оцінки тяжкості набряку, дозволяє виключити інші, супутні структурні дефекти.
Слід проводити повні дослідження анатомії плода, приділяючи особливу увагу анатомії серця, внутрішньосерцевому кровотоку, а також параметрам судинного кровотоку.
За наявності генералізованого набряку плода доцільно провести серологічні тести на вагітну жінку. Серологічні тести призначені для унеможливлення наявності антитіл, який може бути причиною гемолітичної хвороби плода.
Інші серологічні тести, такі як VDRL (інфекція сифілісу), краснуха, токсоплазмоз, парвовірус та цитомегаловірус, не повинні бути забуті.
У особливих ситуаціях, коли набряк плоду рецидивує при подальшій вагітності, доцільно провести аналіз системи гістосумісності батьків HLA – висока антигенна сумісність може бути причиною генералізованого набряку плода.
Коли набряк плода діагностується в першій половині вагітності, тести амніотичної рідини виконуються в подальшій діагностиці – завдяки клітинам, що містяться в ньому, можна оцінити каріотип плода, ось тут у клініці Надія можна пройти дослідження https://www.ivf.com.ua/ua/genetics/research-for-planning-pregnancy/karyotyping-couple/
Крім того, можна оцінити концентрацію альфа-фетопротеїну в навколоплідних водах (служить для оцінки виникнення структурних дефектів у плода), культивувати його, а у разі підозри на метаболічні дефекти провести його обстеження на наявність ферментативних дефектів.
Діагностика набряку плода після 24 тижнів вагітності означає, що для діагностики цієї патології використовується оцінка крові плода, одержана шляхом пункції судин плода.
Наступні тести мають бути виконані на взятій пробі крові:
• Морфологія з мазком та тромбоцитами,
• генетичні тести (каріотип чи метаболічні тести),
• тест концентрації білка,
• протеїнограма (білкові фракції крові),
• оцінка концентрації антитіл IgM,
• виділення парвовірусного геному методом ПЛР,
• якщо підозрюється альфа-таласемія – аналіз ланцюга гемоглобіну.
Набряк плоду: управління
Визначення етіологічного фактора, що призвів до утворення набряку у плода, безперечно впливає на подальше лікування та прогноз.
Сильний набряк, спричинений анемією, також дає шанс на одужання.
У цій ситуації багаторазові масові переливання еритроцитів із додаванням розчину альбуміну.
Крім того, плод з набряком внаслідок серцевої аритмії має шанси на пренатальне лікування.
Проте мати структурні аномалії серця плода несприятливо.
Якщо неможливо визначити причину набряку плода, слід розглянути можливість переривання у першій половині вагітності.
У другій половині вагітності проводиться пренатальна терапія.
Для цього використовуються масові переливання еритроцитів, антиаритмічні препарати за наявності серцевих аритмій плода, переливання альбуміну або плевральні та очеревинні пункції плода.